Типова архітектура персонального комп’ютера 1

Матеріал з Фізмат Вікіпедії
Перейти до: навігація, пошук

Мета:

1.дати поняття про типову архітектуру персонального комп’ютера, призначення структурних компонентів персонального комп’ютера;

2.навести приклади пристроїв введення, виведення, зберігання та обробки інформації;

3.сприяти розвитку творчої активності учнів, інтересу вивчення предмету;

4.розвиток акуратного та дбайливого ставлення до технічних засобів.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

Організаційна частина

1) привітання з учнями

2) перевірка присутності учнів на уроці

3) призначення чергових

Оголошення теми і мети уроку

Перевірка раніше вивченого матеріалу

1) Назвіть імена вчених – засновників інформатики.

2) Що таке аналітична машина Бебіджа і коли вона була створена?

3) Чим відрізняється ЕОМ від механічних лічильних машин?

4) Назвіть і опишіть покоління ЕОМ?

5) Назвіть відомі вам галузі застосування ЕОМ.

Вивчення нового матеріалу

Персональні комп'ютери, робота яких ґрунтується на принципі програмного управління, вони включають такі апаратні засоби: центральний мікропроцесор, внутрішню і зовнішню пам'ять, системну шину, пристрої введення-виведення інформації. Далі розглядатимемо апаратне забезпечення комп'ютерів архітектури IBM PC. Центральний мікропроцесор, внутрішня пам'ять і системна шина конструктивно розташовані в окремому блоці, який називають системним. Пристрої зовнішньої пам'яті звичайно також розміщують у системному блоці, хоч інколи і розміщують в окремих блоках. Усі пристрої введення-виведення, а також пристрої внутрішньої пам'яті підключають до системної шини через відповідні спеціальні плати, які називають адаптерами та контролерами. Центральний мікропроцесор, внутрішню пам'ять, системну шину, адаптери та контролери розміщують на одній платі, яку називають материнською. Зовнішня пам'ять — це, як правило, накопичувачі на магнітних та оптичних дисках. Сюди входять жорсткі магнітні диски (ЖМД) та гнучкі магнітні диски (ГМД) також існують оптичні диски (лазерні) CD-ROM з максимальним розміром ~ 650Мбайт . Усі пристрої введення-виведення з точки зору порядку їх використання можна розділити на дві групи: стандартні — пристрої введення-виведення та нестандартні. Останні ще називають периферійними пристроями. Стандартні пристрої — це пристрої за замовчуванням, тобто ті, з яких комп'ютер чекає введення-виведення, якщо спеціально не обумовлені інші пристрої. Такими пристроями є дисплей та клавіатура.

Imag.jpeg Im.jpeg

До нестандартних пристроїв можна віднести такі:

1. Накопичувачі на магнітних та оптичних дисках.

Cd.jpeg Fl.jpeg

2. Пристрої виведення символьної та графічної інформації (принтери та плоттери).

Images3.jpeg Lot.jpeg

3. Пристрої введення інформації (миша, сканер).

Images1.jpeg Images2.jpeg

4. Пристрої зв'язку комп'ютера з телефонною мережею (модем).

Mod.jpeg

Системна шина виконує функцію зв'язку між мікропроцесором, внутрішньою пам'яттю, стандартними та периферійними пристроями введення-виведення. У системній шині виділяють адресну шину та шину даних. Адресну шину використовують для зв'язку мікропроцесора з пам'яттю, а шину даних для зв'язку з пристроями введення-виведення. Центральний мікропроцесор — це основний пристрій ПК. Він виконує програму, яка зберігається у внутрішній пам'яті, керує спільною роботою всіх інших пристроїв і виконує різноманітні операції над даними. Найважливішою його характеристикою є продуктивність (швидкодія). Продуктивність, в першу чергу, залежить від тактової частоти, яку вимірюють у мегагерцах. За допомогою сигналів тактової частоти синхронізується робота всіх пристроїв ПК.

Крім тактової частоти до найважливіших характеристик мікропроцесора відносять такі:

1. Розрядність. Це кількість внутрішніх двійкових розрядів, яка суттєво впливає на його продуктивність.

2. Кількість розрядів, пов'язаних з системною адресною шиною, та кількість розрядів, пов'язаних з системною шиною даних.

Адресна шина визначає кількість адресних чарунок пам'яті, причому за довжину чарунки взято довжину в 1 байт. Кількість адресованої пам'яті дорівнює числу 2 в степені, що дорівнює кількості адресних шин. З 1993 p. розпочато виробництво мікропроцесора Pentium, який на сьогодні є основним в IBM комп'ютерах. Перспективна модель — мікропроцесор Pentium Pro. Слід звернути увагу на те, що всі мікропроцесори до моделі 486 не виконували арифметичних операцій з числами в нормальній формі (з плаваючою комою). Для їх виконання вони комплектувалися окремими мікропроцесорами, названими математичними співпроцесорами. Починаючи з моделі Intel 486 DX, мікропроцесори обладнані вбудованими блоками для виконання операцій з плаваючою комою. Внутрішня пам’ять: Внутрішня пам’ять ПК складається з ОЗП(RAM) і ПЗП(ROM). В ОЗП може неодноразово записуватися та зчитуватися інформація різноманітна інформація. В ПЗП інформація неодноразово зчитується, а записується звичайно при його виготовленні. Основною складовою пам’яті є ємкість, найменший розряд вимірювання пам’яті є біт Реально пам’ять ПК вимірюється в наступних одиницях 1Кбайт=210=1024байт; 1Мбайт=210=1024Кбайт; 1Гбайт=210=1024 Мбайт;

Клавіатура та її основні блоки:

Клавіатура призначена для вводу даних та керування роботою ПК. Для кожного символу призначена окрема клавіша, натиснувши на яку ви забезпечуєте введення необхідного символу, кожен символ кодується 8-ми бітним кодом . Клавіатура має 101-108 клавіш та декілька клавіш індикаторів, які говорять про нинішній режим роботи клавіатури.

Клавіатура в свою чергу поділена на чотири блока:

Перший містить клавіші з літерами, цифрами, символами, а також ряд клавіш керування. На більшість клавіш припадає по три чи чотири символи. Наприклад перехід на верхній реєстр виконується натисканням клавіші Caps Lock. Часто необхідно натискати дві клавіші одночасно (ALT+ENTER) чи (ALT+F1) .

Друге поле містить 12-ть функціональних клавіш (F1-F12) та деякі інші клавіші керування. Натискання на ту чи іншу функціональну клавішу призводить до виконання тих чи інших дій, в залежності від поточної програми.

Третє поле містить клавіші керування курсором, одне натискання на клавішу призводить до переміщення курсору на одну позицію залежно від натиснутої клавіші.

Четверте поле – це поле допоміжної клавіатури. Найчастіше це поле використовується для введення великих цифр, для бухгалтерів.

Принтери:

Пристрої друку призначені для виводу інформації на папір. Інформація є двох типів: текстова, графічна.

Принтери бувають трьох типів:

1.Матричні (голчаті) спосіб друку на якому а) текстовий (подібний до виводу символів на монітор з клавіатури),б)графічний (голки вдаряють по фарбуючій плівці та виводить зображення на папір).

2.Струмні принтери відображають інформацію на папері шляхом нанесення на папір фарбуючої речовини, яка зберігається в головці та виприскується з форсунок.

3.Лазерні принтери забезпечують найліпшу швидкість та зображення, спосіб друку відтиск порошком на папері .

Види програм:

Програми в свою чергу поділяють на три типи:

Прикладні - це програми які виконують задачі необхідні кінцевому користувачу.

Системні - це програми які підтримують систему та забезпечують її працездатність.

Інструментальні – це програми які призначені для розробки програмного забезпечення, та забезпечують доступність роботи з системою.

Підведення підсумку уроку

1) Яка схема роботи інформаційної системи?

2) Назвіть Апаратні компоненти інформаційної системи.

3) На які категорії поділяється апаратне забезпечення інформаційної системи?

4) Назвіть групи прикладних програм.

5) Які існують правила роботи у комп’ютерному класі?

Домашнє завдання.

Опрацювати матеріал підручника (І. Л. Володіна, В. В. Володін п. 4.3, 4.4), намалювати схему роботи інформаційної системи.